Спорт мутантів
На Олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті комісія незалежних експертів від Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA), у яку ввійшли 12 чоловік, спостерігала за тим, як ведеться на Іграх боротьба із забороненими препаратами. За підсумками спостережень ці фахівці випустили 300-сторінкову доповідь. Докладно аналізувати його зміст нема рації, зупинимося лише на замічених комісією порушеннях.
Експертів неприємно здивували кілька моментів. У їхньому числі - сама процедура допінгу-контролю. Той, наприклад, факт, що приміщення, де спортсмени після змагань здавали аналізи, виявилися крихітними - у таких просто неможливо дотримати запропоновану регламентом конфіденційність. Або транспортування пробірок. Випадок з білоруською спортсменкою Юльою Павлович, що виступав у змаганнях із шортів-треку, взагалі виглядає трагікомічним. Аналіз вона здала, після чого відправилася в розташування своєї збірні. Волонтер, що обслуговував Ігри, взяв запечатаний контейнер з декількома десятками проб, щоб відвезти його в лабораторію. По дорозі він згадав, що забув покласти в нього супровідні документи. Недовго думаючи, волонтер зламав пломбу, помістив паперу в ящик і відвіз куди треба. Розкриття ж контейнера є грубим порушенням, що анулює результати допінгів-тестів. Проте, у лабораторії вміст привезених пробірок перевірили, і з'ясувалося, що в пробі Юлії Павлович зміст нандролона перевищує припустиму концентрацію в 380 разів. В інших умовах цього було б досить, щоб дискваліфікувати спортсменку. Однак, з огляду на, що контейнер був розкритий, ніякі санкції у відношенні Павлович застосувати не могли без повторної перевірки, проведеної належним чином. Юлію Павлович викликали на повторний тест. На який вона й не з'явилася.
І це далеко не всі процедурні порушення. Експерти відзначають масу помилок, зроблених при заповненні паперів: десь забули підпис, де на документі проставили невірний номер...
Окрема глава присвячена тим, кого керівники російської делегації в Солт-Лейк-Сіті називали "лжеастматиками". Один з керівників - Віктор Маматов навіть заявив, що їх на Олімпіаді було близько 80%. Цифра, зазначена в доповіді, набагато скромніше - 5%. Але однаково експерти були уражені кількістю атлетів, що звернулися в медичну комісію Міжнародного олімпійського комітету (МОК) із проханням дозволити їм під час Олімпіади користуватися сильнодіючими антиастматиками, які містять заборонені субстанції. У цілому надійшло 163 прохання, 130 з них були задоволені: рекомендації, дані лікарями спортсменів, здалися чиновникам надійними. Найбільше "астматиків" виявилося в складі збірних Швеції, Норвегії, США, Голландії й Канади. З видів спорту - у біатлоні. Там їх аж 8%!
Далі починається смішне. люди, Що Задихаються від приступів астми, завоювали в Солт-Лейк-Сіті 28 медалей в індивідуальних видах і 25 - у командних! Ще дві нагороди дісталися "хворим" атлетам, чиї прохання користуватися настільки потрібними ним інгаляторами МОК задовольнити відмовився.
І це доповідь комісії, споконвічно, взагалі ж, лояльної до організацій, що ведуть боротьбу з допінгом! Ті, хто постраждав у результаті цієї боротьби - ті ж росіяни, - у своїх оцінках були куди жорсткіше. У позові Олімпійського комітету Росії, поданому в спортивний арбітраж у Лозанні із приводу дискваліфікації Лариси Лазутиної і Ольги Данилової, говорилося не тільки про процедурні порушення, а й про те, що дарбепоетин, на якому попалися обидві наші лижниці, а також німець із Іспанії Йохан Мюлегг, у чорному списку МОК у лютому ще не значився, і якщо й визнавати його підпадаючим під визначення "похідне від відомих препаратів" (у цьому випадку - від еритропоетина), те в кожному разі методика його виявлення не могла бути досить надійною... Арбітраж, як відомо, всі ці доводи відхилив. Але претензії до борців з допінгом залишилися - і в Росії, і в Іспанії (там упевнені, що за кращим лижником світу Мюлеггом велося цілеспрямоване полювання з боку німців, обурених тим, що їх ніколи кращий лижник переїхав в іншу країну, і норвежців, яких "іспанець" позбавляв запланованих медалей), і у Фінляндії, де дотепер не забули, як два роки тому під час чемпіонату світу в Лахті допінгом-контролем була фактично ліквідована вся лижна збірня країни.
Спорт мутантів
Голова WADA Ричард Паунд вважає, що насправді скептики трохи перебільшують масштаби проблеми. Дійсно, якби не було цієї скандальної Олімпіади, то з погляду кількості виявлених порушень минулий сезон нічим у гіршу сторону не відрізнявся б від попередніх. Принаймні, до того, що лижники й велосипедисти зі славетними іменами попадаються на заборонених препаратах досить регулярно, ми вже встигли звикнути. А от, скажемо, на чемпіонаті світу з футболу були атестовані практично всі учасники - і жодного позитивного результату.
Інша справа, що цифрами все не поясниш. Найстрашніше аж ніяк не в них. У тому, наприклад, що з'ясувалося: ніхто толком не представляє, хто ж у спорті є вищою інстанцією в боротьбі з допінгом і хто ж за неї несе відповідальність. Жак Рогге в Солт-Лейк-Сіті попередив, що відтепер пріоритет в антидопінговій політиці буде повністю відданий МОК і його медичної комісії. Тим часом всі програмні документи в цій області розробляються WADA, і критикують за неправильні методи боротьби із застосуванням заборонених препаратів найчастіше саме агентство Ричарда Паунда. Коли воно створювалося три роки тому, йому приділялася роль скоріше допоміжної інстанції. Тепер же очевидно, що технічні й, що важливіше, фінансові можливості WADA на порядок більше, ніж у МОК. В WADA, у свою чергу, посилалися на те, що йому заважають покриваючих своїх атлетів державні спортивні організації й різні федерації, які крім усього іншого мають зовсім різні антидопінгові регламенти.
Ще цього року ми довідалися, що допінгова думка не стоїть на місці; а розвивається, як мінімум, не менш швидкими темпами, ніж антидопінгова. Дарбепоетин - це, видно, ще квіточки.
У вересні з'явилися перші повідомлення про створення генного допінгу, що може зруйнувати всі традиційні подання про заборонені препарати. Уявіть собі тенісиста, якому "зробили" спеціально пристосовані для того, щоб краще володіти ракеткою, руки. Або марафонця або зі штучно збільшеними легенями, або з модифікованими кров'яними тельцями. При цьому зміни відбуваються в окремих органах, не торкати інші. Виходить, що виявити такий допінг практично неможливо й незабаром виступати на Олімпіадах будуть мутанти?!
Спочатку до цих повідомлень ставилися не дуже серйозно. Але недавно професор Каліфорнійського університету Тед Фридман, що займається генною терапією, а в WADA є членом комітету зі здоров'ю, дав інтерв'ю, у якому на питання про реальності генного допінгу відповів так: "Звичайно, воно реально. Властиво, це підтвердить вам кожна з моїх студентів". Залишається додати, що новий вид заборонених препаратів уже потрапив у знову розширений у порівнянні з попередній варіант чорного списку, що вступить у дію з наступного року.
Практично одночасно WADA оголосило й про збільшення свого бюджету. В 2003 році він складе $21 млн (у нинішньому він був на $3 млн менше). $5 млн - як ніколи велика частка - піде саме на наукові дослідження. Ще біля $500 тис. - на спеціальну програму по пропаганді "чистого" спорту. У її рамках буде пояснюватися, наскільки шкідливі будь-які види допінгу - зокрема, генний.
Але основні надії борці з допінгом зв'язують все-таки не із грішми. Однієї із центральних тем минулої осені було обговорення проекту всесвітнього антидопінгового кодексу, розробленого WADA.
Пару років тому поява подібного документа бути б попросту неможливо, адже в ньому де-факто ущемляється державний суверенітет. Від всіх країн кодекс вимагає згоди брати участь в антидопінговій політиці WADA і МОК, прийнявши єдині, стандартизовані правила, що стосуються й проведення тестів, і покарань для порушників. Головне ж, що від них потрібно вкладати кошти в цю боротьбу. У противному випадку МОК (по суті, WADA) позбавляє країну права навіть претендувати на будь-які великі змагання - начебто Олімпіади або чемпіонатів світу. Умови жорстокі. Однак після довгих суперечок уже біля півсотні держав підтвердили, що на конференції в Копенгагені в березні підпишуть кодекс. Деякі - наприклад, Норвегія й США - встигли в добровільному порядку почати фінансування WADA.
Причина цієї зговірливості ясна. За ті три роки, що існує WADA, світ встиг переконатися в тому, що жодна організація із проблемою допінгу самотужки впоратися не в змозі. Зате в стані сконцентрувати зусилля на якійсь одній окремо взятій команді або державі й улаштувати йому за допомогою допінгових скандалів досить неспокійне життя. За по-справжньому ж безстороннє відношення потрібно, виходить, багато платити.
|