Гоночний тримаран - вітрильна еліта
Трипалубні катамарани, довго не думаючи, стали називати "тримаранами". Вважається, що таке ім'я судам цього типу, дав наш співвітчизник, російський емігрант і творець вітрильних тримаранів у їхньому сучасному виді - Віктор Четчет. Віктор Четчет у часи першої світової війни був льотчиком і служив у Царській авіації, а після війни емігрував в Америку де й жив у Нью-Йорку з 40-х років до самої смерті. Перші тримарани, що вийшлиз майстерні в Нью-Йорку були два тримарани Eggnog 1 і Eggnog 2, корпуса яких були виконані із клеєної фанери, і дані суду досягали довжини в 24 фута. У той, не простий час, тримарани не знайшли масового використання й популярності, тому росіянинові винахідники доводилося заробляти на життя іншими талантами.
Щирий інтерес до тримаранів виник в 70-х роках минулого століття. Це відбулося завдяки наступний: Саме головне - поява вуглецевих композитних матеріалів, які дозволяли зробити корпус судна надійніше й легше, одине - тенденції у світі суднобудування, завдяки яким пішла мода на мультикорпусні суду. Багатьох зводило з розуму від невеликих спортивних катамаранів, що розвивали більші швидкості, а досвідчені яхтсмени шукали нові типи судів для того, щоб робити кругосвітки або брати участь у перегонах. У сучасному світі, модернізація технології будови тримаранів, відбувається за рахунок участі у змаганнях і перегонах. Основний клас гоночних тримаранів - Formula 60. Саме в цьому класі, проводиться відомий яхтовий чемпіонат ORMA, найцікавіше й престижне змагання мультикорпусних судів в усьому світі.
Якщо говорити про технології, то сьогодні тримарани, класу Formula 60, в основному будуються на основі вуглецевих матеріалів, що істотно полегшує вагу судна. Також, конструктори яхт багато експериментують із вітрилами - вид вітрила, розмір, матеріал вітрила. У результаті, при сприятливих умовах, гоночний тримаран сьогодні здатний розвивати швидкість до 30 вузлів. Гран-прі на тримаранах завжди приховують небезпеку як для тримарана, так і для екіпажа, адже навіть невелика помилка в керуванні судном може стати фатальною. Також на хід гран-прі може вплинути погода, причому вплинути самим драматичним чином. Трапляється, що вже перед самим фінішем, команди втрачають шанс на перемогу через помилки в керуванні тримараном.
Верфі, які будують тримарани гоночного класу, можна перерахувати буквально по пальцях. Будівництво вітрильних тримаранів звичайно вимагає злагодженої роботи відразу декількох верфей, які об'єднують зусилля своїх дизайнерів, архітекторів і безпосередньо суднобудівників. Французька компанія CDK Technologies разом з VPLP Yacht Design є безумовним лідером у виробництві вітрильних тримаранів.
Першим тримараном, що зійшов зі стапелів верфі CDK Technologies в 1985 році, був 23 метровий Poulain. Сьогодні трипалубне судно Poulain носить нова назва Idec і примітна тим, що от уже 20 років ходить по морях і океанам, дотепер здобуває перемоги на різних перегонах і змаганнях. Poulain за своє довге життя був неодноразово перебудований і модернізований і в цей час, дотепер ходить під вітрилом, доводячи надійність технологій застосовуваних в CDK. Підтримані ж вітрильні тримарани йдуть за ціною від півтора мільйонів євро й набагато більше. Покупка тримарана - це не сама витратна частина, адже вітрильний тримаран вимагає особливого відношення, гоночний тримаран потрібно десь дбайливо зберігати й постійно обслуговувати, що коштує досить не малих засобів.
|